Проблема точки роси в стіні з газоблоку

Уявіть собі ідеальну картину: ви збудували теплий, затишний будинок з газобетону. Першу зиму все чудово, стіни сухі, всередині комфортно. А на другу чи третю зиму ви раптом помічаєте, що кутки почали темніти, шпалери у відкосів відклеюються, а в повітрі з’явився ледь вловимий запах вогкості. Кошмар? Абсолютно. І причина цього кошмару — маленький, невидимий ворог на ім’я «точка роси», який оселився просто всередині вашої стіни через одну-єдину помилку на етапі утеплення.

За 15 років роботи в будівництві я бачив десятки таких історій. Щасливі власники будинків ставали заручниками грибка та постійної вологи, не розуміючи, як їхній «теплий та дихаючий» газоблок перетворився на мокру губку. Давайте раз і назавжди розберемося, що це за звір такий — точка роси, і як зібрати «пиріг» стіни так, щоб він працював на вас, а не проти.

Що таке точка роси простими словами, і чому вона «любить» газоблок?

Не лякайтесь фізичних термінів. Все набагато простіше, ніж здається. Точка роси — це температура, при якій водяна пара, що завжди є у повітрі, перетворюється на воду (конденсат). Найпростіший приклад — склянка з холодним лимонадом у спекотний день. Вона миттєво вкривається крапельками води. Це не склянка протікає, це волога з теплого повітря навколо неї сконденсувалася на холодній поверхні.

Те ж саме відбувається і у вашій стіні. Взимку всередині будинку тепло і волого (ми дихаємо, готуємо їжу, приймаємо душ), а на вулиці — холодно. Тепле, насичене парою повітря прагне вийти назовні, і воно дифундує крізь стіну. Газоблок, завдяки своїй пористій структурі, має чудову паропроникність, тобто він легко пропускає цю пару. Це його величезний плюс, який створює здоровий мікроклімат. Але тут і криється пастка. Якщо на шляху цієї пари всередині стіни зустрінеться ділянка, температура якої дорівнює або нижча за точку роси, пара перетвориться на воду. Стіна почне мокнути зсередини.

«Неправильний пиріг»: головна помилка при утепленні газобетонної стіни

Уявіть, що ви взимку одягаєтесь на вулицю. Ви ж не вдягнете спершу непромокаючу куртку-дощовик, а поверх неї — вовняний светр? Це абсурд. Ви моментально спітнієте, і вся волога залишиться під курткою, намочивши светр і тіло. Ви замерзнете, хоч і одягнені тепло.

З утепленням стіни з газоблоку — абсолютно та ж історія. Існує золоте правило багатошарових конструкцій: паропроникність кожного наступного шару, якщо рухатись зсередини назовні, має бути ВИЩОЮ за попередній. Волога пара повинна мати вільний вихід на вулицю, не зустрічаючи на своєму шляху «дощовика». Якщо ви порушите це правило, ви гарантовано отримаєте конденсат всередині конструкції. Газоблок намокне, втратить свої теплоізоляційні властивості (мокра стіна — холодна стіна), а вологе середовище стане ідеальним місцем для розвитку грибка та плісняви.

Мінеральна вата – ідеальний партнер для газоблоку?

Так, і ще раз так. Базальтова (мінеральна) вата — це найкращий друг газобетону. Чому? Бо її коефіцієнт паропроникності такий же високий, або навіть вищий, ніж у самого газоблоку. Вона, як і газобетон, «дихає».

Коли ви утеплюєте стіну мінеральною ватою, «пиріг» працює ідеально. Водяна пара безперешкодно проходить крізь теплий газоблок, потім так само легко проходить крізь шар утеплювача і виводиться назовні через паропроникну штукатурку або систему вентильованого фасаду. Точка роси при такому розкладі виноситься далеко за межі несучої стіни — у сам утеплювач, звідки волога легко вивітрюється. Стіна залишається сухою за будь-яких умов.

Звісно, є й нюанси. Монтаж мінеральної вати вимагає більшої кваліфікації, важливо не допускати щілин та зазорів. Та й сам матеріал дорожчий. Але це та інвестиція, яка гарантує здоров’я вашого будинку на десятиліття вперед.

Пінопласт та ЕППС: чи можна їх «подружити» з газобетоном?

А ось і наш «дощовик» — пінополістирол (пінопласт) та його щільніший брат, екструдований пінополістирол (ЕППС). Це чудові утеплювачі, але їхня паропроникність практично нульова. Вони не дихають. Взагалі.

Що відбувається, коли ви клеїте пінопласт на газоблок? Пара, що вільно пройшла крізь газобетон, впирається у холодну стіну пінопласту як у глухий кут. Саме на цій межі (газоблок-клей-пінопласт) і утворюється точка роси. Волога накопичується, газоблок її вбирає. Результат ми вже обговорювали: мокрі стіни, грибок, втрата тепла і, що найгірше, поступове руйнування самого блоку через цикли замерзання-розмерзання цієї вологи в його порах.

Чи означає це, що використовувати пінопласт категорично не можна? Не зовсім. Є два сценарії, коли це можливо, але обидва складні та ризиковані:

1. Дуже товстий шар утеплювача. Потрібен точний теплотехнічний розрахунок, щоб підібрати таку товщину пінопласту (зазвичай від 150-200 мм і більше), при якій сама стіна з газоблоку завжди буде в «теплій» зоні, і температура на межі з утеплювачем ніколи не опуститься до точки роси.
2. Надійна пароізоляція зсередини. Ви можете відрізати шлях парі ще на старті, змонтувавши з внутрішньої сторони приміщення суцільний шар пароізоляційної плівки перед фінішним оздобленням. Але це перетворює ваш «дихаючий» будинок на термос і висуває жорсткі вимоги до системи примусової вентиляції.

В обох випадках ви втрачаєте головну перевагу газоблоку — його природну паропроникність. Тому моя інженерна порада: якщо є можливість, уникайте такого поєднання.

Як товщина газоблоку впливає на вибір утеплювача?

Це ключовий момент, про який часто забувають. Сучасні будівельні норми з теплозбереження досить жорсткі. І тут є два шляхи їх виконати:

• Взяти газоблок меншої товщини (наприклад, 300 мм) і «добирати» опір теплопередачі утеплювачем.
• Відразу будувати з широкого блоку (400 мм і більше), стіна з якого проходить за нормами без додаткового утеплення.

Другий варіант часто є більш виграшним у контексті нашої проблеми. Стіна з газобетону D400 товщиною 400 мм сама по собі є достатньо теплою. Вона не потребує утеплювача, а отже, немає ризику створити «неправильний пиріг». Їй потрібне лише зовнішнє оздоблення паропроникними штукатурками, які захистять від опадів, але не завадять стіні «дихати». Для стін товщиною 375-400 мм, особливо якщо ви використовуєте якісний блок з ідеальною геометрією, як poriston, часто достатньо лише товстошарової паропроникної штукатурки. Таким чином ви уникаєте проблеми точки роси в принципі.

Практичні поради, щоб ваш дім не «плакав»

Давайте підсумуємо, як захистити себе від помилок. Це простіше, ніж здається, якщо думати наперед.

• Запам’ятайте «правило светра»: кожен зовнішній шар має «дихати» краще за внутрішній. Мінвата — так. Пінопласт — з великими застереженнями.
• Розрахунок — наше все. Не полінуйтеся замовити теплотехнічний розрахунок стіни у фахівця. Це коштує копійки порівняно з ремонтом мокрих стін і боротьбою з грибком.
• Не забувайте про вентиляцію. Навіть ідеально збудовані стіни не врятують, якщо у вас немає нормальної вентиляції, особливо на кухні та у ванній кімнаті. Чим менше зайвої вологи в будинку, тим менше проблем зі стінами.
• Обирайте комплексні рішення. Якщо утеплюєте мінватою, використовуйте паропроникні клеї, дюбелі та фінішні штукатурки (силікатні, силіконові), призначені саме для таких систем.

Будинок — це живий організм. І щоб він був здоровим, усі його системи мають працювати узгоджено. Не дозволяйте одній помилці зруйнувати вашу мрію про теплий та сухий дім. Будуйте з розумом, і нехай ваші стіни завжди дихають вільно!